Глобулин, связывающий половые гормоны (венозная кровь) в Жигулёвск

7441 02 Декабря

ВАЖНО!

Информацию из данного раздела нельзя использовать для самодиагностики и самолечения. В случае боли или иного обострения заболевания диагностические исследования должен назначать только лечащий врач. Для постановки диагноза и правильного назначения лечения следует обращаться к Вашему лечащему врачу.
Напоминаем вам, что самостоятельная интерпретация результатов недопустима, приведенная ниже информация носит исключительно справочный характер.

Бета-2-микроглобулин (в крови): показания к назначению, правила подготовки к сдаче анализа, расшифровка результатов и показатели нормы.

Показания для назначения исследования

Бета-2-микроглобулин (Beta-2 microglobulinserum, BMG) представляет собой белок, который обнаруживается на поверхности почти всех клеток организма человека. Исследование бета-2-микроглобулина крови назначают при заболеваниях почек, пациентам на диализе для оценки риска развития амилоидоза (отложения патологических белков в органах и тканях), для выявления ранних признаков отторжения почки после трансплантации.
Бета-2-микроглобулин часто повышается в крови при раковых заболеваниях, таких как множественная миелома (опухоль из клеток крови (лимфоцитов), разрушающая кости), лимфома (опухоль, поражающая преимущественно лимфатические узлы) и лейкоз (рак крови).

Что такое гамма-глобулин?

Глобулины неоднородны по структуре и функциям. В основе их деления на фракции лежит разная подвижность при разделении под действием электрического поля. Гамма-глобулины определяют по самой низкой подвижности. Они содержат антитела, которые обладают ферментативной активностью и выполняют защитную функцию: нейтрализуют действие различных бактерий, вирусов, простейших. Важнейшими из них являются иммуноглобулины (IgG, IgA, IgM, IgE), обеспечивающие гуморальный иммунитет. Фракция гамма-глобулинов включает альфа-агглютинины и бета-агглютинины, определяющие принадлежность к той или иной группе крови, а также факторы свертывания крови и криоглобулины.

Состав фракции может меняться в зависимости от потребностей организма. Высокое содержание гамма-глобулинов наблюдается при многих заболеваниях, особенно инфекционных, но общий объем белков в плазме остается, как правило, неизменным, то есть при повышении гамма-глобулинов уменьшается фракция альбуминов. Соотношение в крови глобулинов и альбуминов в норме составляет 1:2, допустимый показатель – 1,7:2,2.

Таким образом, диагностическое значение имеет не столько общее количество белка в крови, сколько изменение соотношения их фракций.

Подготовка к процедуре

• Предпочтительно выдержать 4 часа после последнего приема пищи.
• Накануне исследования следует избегать пищевых перегрузок (не есть много!).
• Исключить прием алкоголя накануне исследования.
• Не курить хотя бы в течение 1 часа до исследования.
• Постараться не перенапрягаться физически и эмоционально накануне исследования.
• При исследовании концентрации бета-2-микроглобулина крови в динамике рекомендуется проводить повторные исследования в одинаковых условиях (сдавать кровь в одной и той же лаборатории).

Комплексы с этим исследованием

Расширенная мужская антивозрастная диагностика Расширенный контроль основных показателей у мужчины в возрасте 40+ 25 520 ₽ Состав
Мужские гормоны Оценка гормонального фона у мужчины в любом возрасте 4 190 ₽ Состав

Женские гормоны. Фолликулярная фаза Оценка гормонального статуса у женщины в фолликулярной фазе 3 990 ₽ Состав

В ДРУГИХ КОМПЛЕКСАХ

• Антивозрастная диагностика. Гормональный баланс 4 490 ₽
• Мужская антивозрастная диагностика 8 840 ₽
• Мужское бесплодие. Расширенное обследование 21 080 ₽

Референсные значения:

Бета-2-микроглобулин присутствует практически на всех клетках организма и выделяется ими в кровь, особенно бета-лимфоцитами (клетками крови, обеспечивающими иммунитет, распознающими чужеродные структуры, синтезирующими антитела).

В организме человека бета-2-микроглобулин выполняет важные функции:

• обеспечивает процесс антигенной презентации (представления) чужеродного агента для запуска иммунного ответа;
• участвует в пролиферации клеток (размножении клеток путем деления);
• вовлечен в процесс апоптоза (контролируемого физиологического саморазрушения клеток);
• регулирует выработку гормонов и факторов роста клеток.

Бета-2-микроглобулин в клинической практике используют как онкомаркёр для пациентов с раком крови (когда клетки крови перерождаются в опухолевые и перестают выполнять свои функции).
Концентрацию бета-2-микроглобулина крови используют для определения степени тяжести и распространения множественной миеломы и лимфомы. Более высокий уровень бета-2-микроглобулина крови соответствует более поздней стадии онкологического процесса.

Исследование концентрации бета-2-микроглобулина крови в динамике позволяет делать выводы об эффективности лечения:

• рост уровня бета-2-микроглобулина может означать, что рак распространяется и терапия не эффективна;
• снижение уровня бета-2-микроглобулина говорит о хорошем прогнозе и эффективном лечении;
• снижение и последующий подъем уровня бета-2-микроглобулина свидетельствует, что рак рецидивировал после лечения.

Бета-2-микроглобулин присутствует в большинстве жидкостей организма, больше всего в крови, меньше — в спинномозговой жидкости и следовые количества — в моче. У взрослых людей продукция этого белка относительно постоянна. Бета-2-микроглобулин проходит через клубочки почек (структуры, фильтрующие кровь), а затем в нижних отделах (в почечных канальцах) возвращается обратно. Когда клубочки почек повреждены, они не могут отфильтровать бета-2-микроглобулин и его уровень в крови повышается.
Исследование бета-2-микроглобулина у пациентов с заболеваниями почек назначают для дифференциальной диагностики с целью определения, какие именно отделы почек повреждены.

У людей с заболеваниями почек, находящихся на диализе (процедура искусственного очищения крови от токсинов и вредных веществ), бета-2-микроглобулин может образовывать патологические структуры, которые откладываются в суставах и тканях (амилоидоз, связанный с диализом). Поэтому для пациентов, которые находятся на диализе более пяти лет, рекомендовано определять уровень бета-2-микроглобулина для раннего выявления амилоидоза.

Архів

Скорочений виклад

Th. X. O’Connell, T. J. Horita, B. Kasravi Am Fam Physician 2005;71:105-12

Аналіз білків сироватки крові (протеїнограма) за допомогою електрофорезу часто застосовується для виявлення хворих з множинною мієломою та іншою патологією білків крові. Багато вузьких спеціалістів включають цей тест до переліку первинного обстеження з приводу багатьох захворювань. Проте іноді результати протеїнограми важко інтер­прету­вати.

У цій статті докладно розглянуто методику електрофорезографії, показання, інтерпретацію протеїнограми та подано поради щодо подальшого обстеження пацієнтів з патологічними результатами тесту.

Визначення

Електрофорез — метод розділення білків залежно від їх фізичних властивостей (розміру, форми та полярності електричного заряду молекули). Сироватку крові наносять на спеціальне середовище, через яке згодом пропускають струм.

Білковий склад сироватки крові

Результат електрофорезу білків плазми крові залежить від складу фракцій двох основних типів білків: альбумінів та глобулінів. Альбумін — основний білковий компонент сироватки крові — у нормальних фізіологічних умовах синтезується в печінці. Глобуліни становлять значно меншу фракцію протеїнового складу сироватки крові. Інтерпретація протеїнограми полягає передусім в аналізі білкових фракцій та їх відносної кількості.

Альбумін — найвищий пік протеїнограми — мігрує найближче до позитивного електрода. Наступні п’ять компонентів (глобуліни), які послідовно розміщуються все ближче до негативного електроду, позначаються відповідно α1, α2, β1, β2 та γ. На рисунку 1 подано зразок розподілу білків сироватки крові за допомогою електрофорезу в нормі.

Рис. 1.

Результат електрофорезу білків плазми крові в нормі.

Альбумін

Альбумін становить найбільшу фракцію білків у сироватці людини. Його рівень знижується при порушенні синтезуючої функції печінки та при підвищеній втраті чи розпаду цього білка. До низького рівня альбуміну призводять порушення харчування, важкі захворювання печінки, втрата через нирки (наприклад, при нефротичному синдромі), гормонотерапія, опіки та вагітність, а до підвищеного — стани, які супроводжуються зниженням відносного вмісту води в сироватці крові (наприклад, дегідратація).

Альфа-фракція глобулінів

α1-фракція складається з α1-антитрипсину1, тирозв’язуючого глобуліну та транскортину2. Її вміст зростає при злоякісних захворюваннях та гострому запальному процесі (завдяки білкам гострої фази), а знижується при дефіциті α1-антитрипсину та зниженні синтезу глобулінів при захворюваннях печінки. α2-фракція містить церуплазмін3, α2-макроглобулін4 та гаптоглобулін5, рівень яких може зростати як білків гострої фази.

Бета-фракція глобулінів

β-фракція глобулінів містить два піки: β1 (складається переважно з трансферину) та β2 (β-ліпопротеїн). До β-фракції також належать фактори комплементу, IgA, IgM та іноді IgG.

Гамма-фракція глобулінів

Переважна увага клініцистів прикута до γ-фракції, оскільки вона містить імуноглобуліни, хоча ці білки під час електрофорезу можуть мігрувати і до інших фракцій. С-реактивний білок локалізується між β- та γ-фракціями.

Показання до призначення протеїнограми

Електрофорез білків сироватки крові, як звичайно, призначають при підозрі на множинну мієлому, хоч існують й інші показання (таблиця 1).

Таблиця 1. Показання до визначення протеїнограми з допомогою електрофорезу

Якщо результат електрофорезу білків сироватки крові нормальний, проте все ще підозрюється наявність множинної мієломи, макроглобулінемії Вальденстрема, первинного амілоїдозу або пов’язаного з ними захворювання, слід призначити визначення протеїнограми методом імунофіксації, оскільки цей метод чутливіший для виявлення невеликих моноклональних (M) білків.

Інтерпретація результатів

У відповідь на гостре запалення, злоякісне захворювання, травму, некроз, інфаркт, опіки та хімічні ушкодження в плазмі зростає рівень так званих “білків гострої фази”: фібриногену, антитрипсину, гаптоглобуліну, церулоплазміну, С-реактивного білка, C3-фракції комплементу та α1-кислотного глікопротеїну. Часто також знижується рівень альбуміну та трансферину. У таблиці 2 подано зміни складу білків гострої фази, характерні для певних захворювань.

Таблиця 2. Захворювання та клінічні стани, пов’язані з характерними змінами вмісту білків гострої фази в протеїнограмі

Під час інтерпретації результатів електрофорезу білків сироватки крові преважно увага приділяється гамма-фракції, яка в основному складається з антітил класу IgG. Хоча гамма-фракція зростає внаслідок багатьох причин, декілька захворювань призводять до появи гомогенного гострофазового піка в ділянці гамма-глобулінів (рис. 2). Ці так звані “моноклональні гаммапатії” становлять групу захворювань, які характеризуються проліферацією одного клона плазматичних клітин, синтезуючих гомогенний М-білок.

Рис. 2.

Патологічний результат електрофорезу білків сироватки крові у хворого з множинною мієломою. Зверніть увагу на великий гострофазовий пік у гамма-фракції.

Диференціальна діагностика моноклональних та поліклональних гаммапатій

Дуже важливо віддиференціювати моноклональні від поліклональних гаммапатій, оскільки моноклональні гаммапатії пов’язані із злоякісним або потенційно злоякісним клональним процесом, а поліклональні — навпаки, з будь-якими, як звичайно, незлоякісними реактивними або запальними змінами. У таблиці 3 подано найчастіші етіологічні чинники поліклональної гаммапатії.

Таблиця 3. Диференціальна діагностика поліклональної гаммапатії

М-парапротеїн характеризується наявністю на електрофорезограмі гострофазової, чітко вираженої смуги, яка складається з одного важкого ланцюга, та подібної смуги з κ- або λ-легким ланцюгом. При поліклональній гаммапатії наявна широка дифузна смуга з одним або кількома важкими та κ- і λ-легкими ланцюгами.

Після виявлення моноклональної гаммапатії за допомогою електрофорезу білків сироватки крові слід віддиференціювати множинну мієлому від інших чинників цього типу гаммапатій: макроглобулінемії Вальденстрема, солітарної плазмоцитоми, латентної множинної мієломи, есенціальної моноклональної доброякісної гаммапатії, плазмоклітинного лейкозу, хвороби важких ланцюгів та амілоїдозу.

Кількісний вміст М-парапротеїну може допомогти провести диференціальну діагностику між множинною мієломою та моноклональною гаммапатією невстановленої важливості. Критерієм встановлення діагнозу множинної мієломи є наявність 10–15% плазматичних клітин у біоптаті кісткового мозку. У таблиці 4 подано характерні диференціальні симптоми моноклональних гаммапатій.

Таблиця 4. Характерні ознаки моноклональних гаммапатій (за E. D. George, R. Sadovsky, 1999)

У деяких пацієнтів з дискразією плазматичних клітин результат електрофорезу білків сироватки крові може бути нормальним внаслідок відсутності моноклонального імуноглобуліну або його наявності в дуже малій кількості. Під час дослідження Kyle R. A. (1999) встановлено, що гострофазовий пік або локалізовану смугу патологічного імуноглобуліну за допомогою електрофорезу вдається виявити тільки у 82% хворих з множинною мієломою. У решти пацієнтів виявлено гіпогаммаглобулінемію або варіант норми. Тому у всіх хворих з підозрою на дискразію плазмоцитів рекомендують проводити електрофорез білків сечі.

Слід також враховувати кількість М-парапротеїну. Хоч у хворих з множинною мієломою його вміст перевищує 30 г/л, в 1/5 таких пацієнтів він менший ніж 10 г/л. Приблизно у 10% пацієнтів з множинною мієломою з відсутністю М-піку при електрофорезі виявляють гіпогаммаглобулінемію. У більшості таких пацієнтів у сечі наявний білок Бенс-Джонса (моноклональні вільні κ- або λ-ланцюги імуноглобулінів) у великій кількості. Тому кількісний вміст М-парапротеїну не дозволяє виключити множинну мієлому.

Якщо у хворого з відсутністю піка М-парапротеїну під час електрофорезу білків сироватки крові на основі клініки підозрюється множинна мієлома, слід провести електрофорез білків сечі.

Обстеження хворих з патологічними результатами протеїнограми

Моноклональна гаммапатія наявна у 8% здорових геріатричних пацієнтів. Усім хворим з моноклональною гаммапатією слід проводити подальше дослідження для виявлення її етіології. Пацієнти з есенціальною моноклональною доброякісною гаммапатією потребують ретельного диспансерного спостереження, оскільки приблизно в 1% з них на рік розвивається множинна мієлома або інша злоякісна моноклональна гаммапатія. На рисунку 3 подано алгоритм диспансерного спостереження за хворими з моноклональною гаммапатією.

Рис. 3.

Схема диспансерного спостереження за хворими з моноклональною гаммапатією (за R. A. Kyle, 1999). Примітки. ЕБСК — електрофорез білків сироватки крові

1 Нефелометрія застосовується для кількісного визначення імуноглобулінів.

2 Добову сечу збирають для обстеження методом електрофорезу та імунофіксації.

3 Обстеження кісток включає оглядову рентгенографію плечових та стегнових кісток в одній проекції.

4 Ці тести показані в разі підозри на макроглобулінемію Вальденстрема або інші лімфопроліферативні процеси.

5 Якщо під час повторного ЕБСК виявлено патологічні зміни, пацієнта слід скерувати до гематолога-онколога.

Якщо концентрація М-парапротеїну становить 15–25 г/л, слід провести нефелометрію для кількісного визначення наявних імуноглобулінів та зібрати добову сечу для аналізу за допомогою електрофорезу та імунофіксації. Якщо результати цих тестів будуть нормальними, електрофорез білків сироватки крові слід повторювати кожні 3–6 місяців, якщо ж і ці результати будуть нормальними, електрофорез білків сироватки крові слід повторювати щорічно. Якщо ж буде виявлено патологічні зміни під час повторного обстеження або в динаміці, такого хворого слід скерувати до гематолога-онколога.

Якщо вміст М-парапротеїну переважає 25 г/л, слід обстежити кістки (зокрема, плечові та стегнові кістки) на наявність метастазів, а також визначити рівень β2-мікроглобуліну, С-реактивного білка та зібрати добову сечу для дослідження методом електрофорезу та імунофіксації. При підозрі на макроглобулінемію Вальденстрема або інше лімфопроліферативне захворювання слід виконати комп’ютерну томографію черевної порожнини, аспірацію та біопсію кісткового мозку. Якщо результати будь-якого з названих тестів будуть патологічними, такого хворого слід скерувати до гематолога-онколога. На рисунку 3 подано схему диспансерного спостереження за хворими з нормальними результатами тестів.

Підготував Богдан Борис

1 Інгібує активність трипсину та інших протеолітичних ферментів. Дефіцит цього білка пов’язаний з розвитком емфіземи. (Прим. перекл.)

2 Специфічно зв’язує та транспортує в плазмі некон’югований, біологічно активний кортизол. (Прим. перекл.)

3 Функція досліджена недостатньо, очевидно, бере участь у транспортуванні та підтриманні балансу міді у тканинах, має ферооксидазну активність, окислює додаткові ненасичені сполуки. Рівень цього білка знижується при хворобі Вільсона-Коновалова. (Прим. перекл.)

4 Інгібує чимало протеолітичних ферментів. (Прим. перекл.)

5 Незворотно зв’язується з вільним гемоглобіном, внаслідок чого ця сполука видаляється з печінки, запобігаючи втраті вільного гемоглобіну з сечею. Рівень цього білка знижується при гемолізі, а зростає при станах, які супроводжуються значним ушкодженням сполучної тканини та некрозом. (Прим. перекл.)

6 Ревматоїдне захворювання, яке характеризується поєднанням клінічної симптоматики системного червоного вовчака, склеродермії, ревматоїдного артриту та міозиту (синдромом Рейно, набряком долонь, артритом/артральгією, порушенням рухливості стравоходу, міозитом та гіпертензією в легеневому колі) та наявністю антитіл проти U1-рибонуклеопротеїну. (Прим. перекл.)

Причины повышения уровня бета-2-микроглобулина в крови:

• воспалительный процесс в организме;
• аутоиммунные расстройства (в т. ч. системная красная волчанка, синдром Шегрена, ревматоидный артрит), когда иммунная система ошибочно атакует собственные клетки;
• рак крови — множественная миелома, В-клеточная хроническая лимфоцитарная лейкемия, неходжкинская лимфома, болезнь Ходжкина;
• вирусные инфекции (ВИЧ, цитомегаловирусная инфекция, инфекционный мононуклеоз и т. п.);
• почечная недостаточность;
• отторжение почечного трансплантата;
• у пациентов, находящихся на гемодиализе.

Причины понижения

Снижение содержания гамма-глубулинов в плазме крови, или гипогаммаглобулинемия, может быть первичной или вторичной. К первичным относится:

• физиологическая – наблюдается у маленьких детей 3-5 месяцев и считается нормой;
• врожденная;
• идиопатическая – возникающая по неизвестным причинам.

Вторичные гипогаммаглобулинемии развиваются на фоне заболеваний, которые истощают иммунную систему. Снижается гамма-глобулин в следующих случаях:

• при нефротическом синдроме (нефрозе);
• при нарушении синтеза иммуноглобулинов;
• при проведении терапии цитостатическими препаратами;
• при продолжительных болезнях инфекционного характера;
• у детей после удаления селезенки;
• в результате воздействия радиации.

Причины снижения бета-2-микроглобулина в крови в динамике:

• эффективное лечение рака.

Источники:

1. Drueke TB, Massy ZA. Beta2-microglobulin. Semin Dial 2009; 22: 378–380.
2. ChanghoonYoo, Dok Hyun Yoon, Cheolwon Suh.Serum beta-2 microglobulin in malignant lymphomas: an old but powerful prognostic factor. Blood Res. – 2014.
3. Burtis CA, Bruns DE. Tietz Fundamentals of Clinical Chemistry and Molecular Diagnostics, seventh edition, 2015; 306 p.
4. Corlin D., Heegaard N. (2012) β2-Microglobulin Amyloidosis. In: Harris J. (eds) Protein Aggregation and Fibrillogenesis in Cerebral and Systemic Amyloid Disease. Subcellular Biochemistry, vol 65. Springer, Dordrecht.
5. S. Vincent Rajkumar. Myeloma Today: Disease Definitions and Treatment Advances, Am J Hematol. 2021 Jan; 91(1): 90–100.